Чим керується Путін?

16/05/2014 § Залишити коментар

Путінська Росія — депресивна країна де населення стрімко скорочується, процвітає корупція, алкоголізм, управління державою — авторитарне, економіка розбалансована.

Чому ж тоді Путін вирішив так само сплюндрувати іще й Крим та частину України?

Невже Росії бракує землі для свого населення, чисельність якого й без того стрімко скорочується? Невже путінським клептократам забракло покладів копалин, лісів, газових і нафтових родовищ?

В епоху сучасності, а тим більше після Карла Маркса, ми раціоналізуємо війну боротьбою за матеріальні речі, як вихід до морів, контроль за покладами нафти, орними землями, тощо. Однак, за останні два з половиною тисячоліття Західної історії нації так само часто воювали і за нематеріальні цінності. Історик Фукідід писав, що класичні афіняни здобули і зберегли імперію в основному через “відчуття страху, честі та отримання особистої користі”.

Може саме тому більшість війн у стародавній Греції спалахували через скелясті прикордонні землі. Володіння цими майже нічого не вартими коридорами не додавало до матеріальних благ спартанців, фівійців чи афінян. Але смерть в боротьбі за них творила дива для національної гордості та колективної самоідентифікації.

Чому аргентинська диктатура напала на британські Фолклендські острови в 1982 році? Великий аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес назвав аргентино-британську війну за ізольовані, відкриті для всіх вітрів скелясті острови боротьбою «лисих за гребінку».

Відвоювання “Мальвінських” островів було вкрай важливо для відновлення престижу аргентинської диктатури. Натомість, нащадки лорда Нельсона не збиралися дозволити кільком нікчемним генералам заплямувати честь британського Королівського флоту.

Невже Китаю так вже бракує землі, що він готовий піти на конфлікт з Японією через безлюдні острови Сенкаку? Попри ймовірну наявність якихось покладів нафти поблизу островів, обидві сторони сприймають скелясті острівці як надважливий символ збереження національного престижу і авторитету. Якщо сьогодні віддати Сенкаку, то які іще більші острови доведеться віддавати завтра?

Саддам Хусейн мав вдосталь території й без вторгнення до Ірану в 1980 році. Але обікрадений ним народ з острахом сприйняв шиїтську революцію в Ірані і він розпочав війну. В 1990 році Ірак мав вдосталь нафти і без Кувейту. Але захопивши маленьку країну Іракці відчули гордість за власну країну та іще й вдалось налякати сусідів на Близькому Сході.

Адміністрація Обами намагалась пояснити агресію Путіна його слабкістю. Або ж його зображували неслухняним хуліганом на задній парті. Або ж, як сказав Обама, це такий спосіб у Путіна підтримати репутацію “крутого хлопця”.

Можливо. Та все ж таки варто подивитись на історію різних воєн, особливо, на їхні причини. Війни часто спалахують через бажання потужніших країн відновити втрачене колись відчуття власної гідності шляхом підкорення слабших сусідів. Вони зважують не так на добробут, як на можливість здобути більше слави, відчуття безпеки, та іще більше залякати сусідів.

Хуліганські режими, такі як імперська Персія, наполеонівська Франція, імперська Німеччина, гітлерівський Третій рейх, сталінський СРСР насправді розуміли, що їхні народи аж ніяк не помруть від голоду без захоплення чужих земель. Попри проголошені причини розв’язання війни ці імперії добре знали, що мають вдосталь життєвого простору.

Ці автократії розігрували емоційне задоволення від того, що слабша Греція буде поставлена на місце, або французька культура буде поширена по всій Європі, або ж нагадати європейським державам що гордий німецький народ набагато сильніший за інших, або ж запевнити росіян в тому, що нова радянська людина нарешті в безпеці, її бояться і поважають закордоном.

Так само важливо пам’ятати, що агресори починали війни, бо думали, що їм це минеться, оскільки не бачили для себе ніяких перепон.

Путін, як і Гітлер в 1939 році, може бути слабким з точки зору геостратегії. Але поки він не спровокує спільну відповідь об’єднаної Європи та Сполучених Штатів, він може вважати, що Росія набагато сильніша за будь-кого зі своїх сусідів.

Як і Гітлер, Путін не знає, що саме може спровокувати таку спільну відповідь. Але без такої відповіді він може ставити на подальші спроби відновити втрачену імперію царату і комісаріату, чим примножить честь, гордість, і впливовість, і не понесе за це жодної відповідальності.

Якщо історія чомусь вчить, то в спробах загарбати чужі землі Путін керується саме цими міркуваннями. Путін діє зараз, бо після провалу політики перезавантаження, після оголошених Америкою та недотриманих її ворогами крайніх строків, червоних ліній, ультиматумів, він не сприймає її за чинник стримування. Він продовжуватиме свій військових похід рівно доти, поки все більші ризики не переважать все менші здобутки від поглинання сусідів.

Нам слід припинити займатись психоаналізом Путіна, а тим більше звертати увагу на його начебто “зрозумілі” образи.

Оскільки Путін вважає, що чим більше земель він захопить, тим більшу гордість за себе та за країну відчуватимуть його у всьому іншому пригноблені піддані; тим більшу повагу він здобуде закордоном і тим менше знайдеться охочих з ним сперечатись.

Поки його припущення вірні — зовнішня агресія триватиме і надалі.

Віктор Девіс Хенсон, What drives Vladimir Putin? National Review Online, 8 травня 2014.

Advertisements

Tagged: , , , ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

What’s this?

You are currently reading Чим керується Путін? at Коментарі.

meta

%d блогерам подобається це: