Брати-мусульмани. Discover The Networks

08/08/2012 § Залишити коментар

  • Впливова ісламістська організація
  • Ідеологічний натхненник ХАМАС і Аль-Каїди
  • Підтримує запровадження шаріату
  • Схвалює тероризм проти Ізраїлю та Заходу

Заснована в 1928 році єгипетським вчителем/активістом Хасан аль-Банна (відданий шанувальник Адольфа Гітлера і нацистів), Брати-мусульмани (MB) є сунітською організацією — однією з найстаріших, найбільших і найвпливовіших мусульманських організацій в світі. Історично, центром діяльності Братства був Єгипет, нині діяльність Братства присутня в більше 70 країнах (за деякими оцінками, до 100). Сходознавець Роберт Спенсер назвав Братів-мусульман «організацією, з якої відокремились ХАМАС і Аль-Каїда». В 2003 році Річард Кларк — головний радник з боротьби з тероризмом Ради національної безпеки США, в часи Президента Білла Клінтона і Джорджа Буша — повідомив сенатському комітету, що ХАМАС, Аль-Каїда, і Палестинський ісламський джихад
є «нащадками членства та ідеології Братів-мусульман».

Організація Братів-мусульман була створена згідно заклику аль-Банна, що Іслам повинен «домінувати в усіх життєвих справах». Тому Брати-мусульмани прагнуть створити ісламський халіфат, або царство, що охопить спочатку всі мусульманські країни, а потім — весь світ. Організація також прагне скинути всі неісламські уряди, де б вони не були, та поширити судову практику ісламського права (шаріат) на всю Землю. Ця мета названа у войовничому гаслі Братів: «Бог наша мета,
Коран наша конституція, Пророк наш лідер, боротьба [джихад]
наш шлях, і смерть заради Бога є найвищим з наших
прагнень».

Згідно цього гасла, від моменту свого заснування, Брати-мусульмани підтримували збройну боротьбу, або джихад,   проти «невірних» — не-мусульман. Як писав аль-Банна: «Джихад є обов’язком кожного мусульманина перед Аллахом, його неможливо ані ігнорувати, ані уникати». Аль-Банна також додав: «природа ісламу панувати, а не підкорятись, встановити свій закон у всіх країнах та поширити владу на всю планету».

В 1930-ті роки Брати були значною мірою підпільною організацією. Будучи за природою парамілітарною організацією, Брати збирали зброю, відкривали таємні табори для підготовки з військової тактики та терористичних операцій. Частково через заклик повернутись до традиційних ісламських цінностей, частково через непопулярність єгипетської монархії, кількість братів-мусульман зростала протягом тридцятих та на початку сорокових років. В 1944 році Брати-мусульмани мали в Єгипті близько 1500 відділень і до 500 тисяч членів. В 1948 р. кількість членів, можливо, перевищила 2 мільйони . В 1940-ві, нині покійний голова Організації визволення Палестини, Ясір Арафат воював в складі Братства.

За словами вченого Мартіна Крамера, Брати-мусульмани тоді мали «подвійну ідентичність»:

«З одного боку, вони діяли відкрито, як звична організація соціального та політичного пробудження. Банна проповідував моральне відродження, а Брати-мусульмани займались доброчинністю. З іншого боку, тим не менш, Брати-мусульмани створили «секретний апарат», який займався придбанням зброї та навчав послідовників нею користуватись. Частково, ця зброя була використана проти Сіоністів в Палестині в 1948 році, але Брати вдавались до насильства і в Єгипті. Вони почали відстоювати свої власні моральні переконання через залякування, та скоювали напади на євреїв в Єгипті.»

В грудні 1948 року, прем’єр-міністр Єгипту Махмуд Фахмі Нукраші був застрелений членом Браства. У відповідь, уряд Єгипту розпочав кампанію переслідування Братів-мусульман. Потім, в лютому 1949 року, засновник Братів, Хасан аль-Банна був вбитий урядовими агентами в Каїрі. Тисячі членів Братства були заарештовані, багато з них потрапили до таборів.

Після революції та приходу Гамаля Абдель Насера до влади в Єгипті (кінець монархії короля Фарука) в 1952 році, Брати-мусульмани розкололись на дві фракції. Одна з них, очолена Хасаном аль-Хадайбі, виступала за співпрацю зі світським урядом Насера заради поступового руху країни до ісламського фундаменталізму. Радикальніша фракція, очолена письменником і ідеологом Саїдом Кутбом (1909-1966), виступала за збройне повстання проти корумпованих (тобто не ісламістських) режимів на Близькому Сході і, ширше, проти невірних на Заході.

Світогляд Кутба проводив чітку межу між «партією Аллаха та партією Сатани», тому, на його погляд, Єгипет під світською владою Насера суперечив справжньому Ісламу. Заявивши, що Мухаммад не підкорився б такому уряду, Кутб заявив, що мусульмани мають як право, так і обов’язок чинити опір владі. Праці Кутба — який кинув виклик поглядам основних суннітських богословів, котрі звеличували ісламську традицію поваги до держави та правителів — тепер багато дослідників вважають початком політичного Ісламу.

На додачу до фундаменталістської критики єгипетського суспільства Кутб ставився з презирством до всього західного, особливо до Сполучених Штатів, які він вважав бездуховними, декадентськими, де процвітає ідолопоклонство та принципово ворожими ісламським ідеалам.

Після спроби члена Братства Абдул Мунім Абдул Рауфа вбити президента Насера в жовтні 1954 року, Братство, яке тільки нещодавно отримало дозвіл відновити свою діяльність в Єгипті, знову було оголошене поза законом . Насер розігнав організацію, спалив штаб-квартиру, заарештував близько 15 000 її членів, а деяких з них стратив, в тому числі, і Кутба. Багато членів втекли з країни. Вчений Раймонд Ібрагім пояснює такі жорстокі заходи Насер проти Братства так:

“Насер, як благочестивий мусульманин, швидше за все розумів чим було Братство, і чим воно досі залишається: він знав, що неможливо вести переговори та ділитись владою з ісламістськими організаціями, які прагнуть встановлення теократичного режиму, і тим більше, за жодних обставин вони не можуть бути надійними союзниками. Простіше кажучи, Насер знав, щойно випаде така можливість, Братство робитиме все можливе, аби здобути владу: на відміну від світських партій, які мають обмежені цілі, Братство має божественне мандат — тоталітарне бачення — підпорядкувати суспільство шаріату.

Дехто навіть стверджує, що Насер сам влаштував замах як привід для розгрому Братства, — припущення, що лише посилює припущення, що Насер знав, що має позбутись ісламістів та був готовий грати брудні ігри. Політичний реалізм Насера, тобто, прагнення домінувати над тими, хто домінуватиме над вами, щойно дозволять обставини, пропонує довгостроковий підхід, що бере до уваги ширшу картину, на відміну від короткострокових заходів західних політиків, які шукають швидких розв’язків на термін їх повноважень.”

Насеру вдалось знищити Братство як політичну силу в Єгипті, і відтоді організація залишалась забороненою . Незважаючи на заборону, починаючи з 1970-их, єгипетський уряд дозволив Братству здійснювати обмежену діяльність, тримаючи організацію під щільним контролем завдяки частим арештам і репресіям.

Братство дещо відродилось після того, як Анвар Садат, який співчував Братам, став президентом Єгипту в 1970 році. Скориставшись войовничим неприйняттям атеїзму Браства, Садат підтримував організацію як противагу комуністичної і соціалістичної опозиції. Однак, Братство приєдналось до лівих політичних сил в протистоянні укладеній Садатом мирної угоди з Ізраїлем, оскільки вважало нормалізацію відносин з єврейською державою зрадою Ісламу.

Садат був убитий в жовтні 1981 року, після того, як Омар Абдель-Рахман, лідер ісламістського угрупування, видав фетву (релігійний указ) із закликом його страти через укладену угоду з Ізраїлем. Вбивство був спільно спланований Братами та ісламістським угрупуванням.

В 1987 році Брати-мусульмани створили союз з Трудовою партією і соціалістично-ліберальною партією аль-Ахрар та сформували коаліцію «Ісламський альянс», яка отримала 65 місць в парламенті на виборах в Єгипті.

В 1995 році Мустафа Машхур, який очолював Братів-мусульман в Єгипті в 1996-2002 рр., випустив книжку Джихад це шлях, яка була останнім томом в п’ятитомнику Закони Дава. Книжка Джихад це шлях описала
плани Братів-мусульман рішуче поширювати Іслам в глобальних масштабах, відновити Ісламський Халіфат, та розпалити у всіх правовірних мусульманах почуття обов’язку вести джихад проти Ізраїлю. Машхур заявив, що Брати-мусульмани відрізняються від Аль-Каїди тільки тактикою, а не цілями. Серед іншого, книга містила такі твердження:

  • «Ісламська умма [наднаціональна спільнота мусульман] може відновити свою силу, звільнитись, та посісти гідне положення, приписане їй Аллахом, як найкращий народ, як лідер людства».
  • «Усвідомте свій статус [мусульманина], і твердо вірте, що ви — господарі світу, навіть якщо ваші вороги бажають вам занепаду».
  • «Треба знати, що мусульманам не обов’язково відповідати на будь-яку образу чи шкоду, заподіяну ворогами Аллаха одразу, слід зачекати на сприятливі умови» (Цей уривок закликав мусульман вести джихад тільки тоді, коли готові для цього умови, і не раніше).
  • «Слід розуміти, що джихад і підготовка до нього призначені не лише для відбиття нападів ворогів Аллаха на мусульман, але і заради втілення великого завдання створення ісламської держави, посилення віри, та поширення її по всьому світу».
  • «Джихад в ім’я Аллаха не обмежений окремими регіонами ісламських країн, оскільки батьківщина мусульман єдина і неподільна, і прапор Джихаду вже був піднятий деінде та має залишатись піднятим, за допомогою Аллаха, поки кожен сантиметр землі мусульман не буде звільнено, та ісламська держава не створена.
  • «Почесні брати досягли шахада [мучеництва] на землях улюбленої Палестини, в 1947 і 1948 роках під час джихаду проти злочинних, крадійських банд Сіону».

В останні роки, Братство спробувало створити собі образ поміркованої і реформістської ісламістської організації, що відмовилась від насильства минулого на користь участі в місцевій та національній політиці. Навіть в Єгипті, де Брати-мусульмани офіційно заборонені, вони висувають кандидатів на парламентські вибори як «незалежних», під гаслом «Іслам це розв’язок». Деякі ісламістські угруповання засуджують участь в світській політиці як єресь та зраду ідеалів Джихаду. Однак, на практиці, політична діяльність Братів-мусульман не заміняє собою Джихад, а лише служить його доповненням.

Насправді, численні заяви лідерів Братства служать переконливими доказами незмінної войовничості організації. Наприклад, Алі Садредін Байоноуні, глава Братів-мусульман в Сирії, неодноразово висловлював підтримку терористичній діяльності ХАМАСу і Хезболли. Мухаммад Махді Акеф Осман, який служив Верховним провідником Братів-мусульман в 2004-2009 роки, висловив підтримку терористам-смертникам в Ізраїлі та Іраці (під час війни в Іраці), «аби вигнати сіоністів і американців».

Багато інших провідних представників Братства також виправдовують джихад у вигляді тероризму проти Ізраїлю та Сполучених Штатів. Духовний лідер Братів-мусульман Юсуф аль-Карадаві пише: «не існує спільної мови між ними [Євреями], і нами, окрім єдиної мови — мови меча і сили». Халід Шейх Мохаммед , архітектор терористичного акту 11 вересня, був членом Братства. Абдулла Аззам, палестинський проповідник Братів-мусульман, був наставником лідера Аль-Каїди Усами бен Ладена. А заступник бен Ладена, Айман аль-Завахірі, в молодості був членом Братства, хоча пізніше він порвав з групою через її згоду на участь в політичних виборах. В 2006 році, Раджаб Хілал Хамід, член Братів-мусульман, депутат в парламенті Єгипту, сказав:

«З моєї точки зору, бен Ладен, аль-Завахірі і аль-Заркаві не є терористами в сенсі, прийнятому багатьма. Я підтримую всю їхню діяльність, оскільки вони є більмом на оці у американців і Сіоністів”.

Підтримуючи віру Хасан аль-Банна в те, що ісламу судилось панувати по всьому світу, Брати-мусульмани поширились по всьому світу, що та має деякий вплив у всіх країнах мусульманським населенням. Крім того, Братство підтримує політичні партії в багатьох близькосхідних і африканських країнах, зокрема, в Йорданії, Бахрейні, Тунісі, Алжирі, Йорданії, Іраці, Сирії, Судані, Сомалі, Ємені і навіть в Ізраїлі. Брати-мусульмани представлені не лише в самому Ізраїлі, але і в Палестині, де місцевий відділ створив терористичну організацію ХАМАС, за допомогою якої Братство може здійснювати терористичні акти проти Ізраїлю. Друга стаття статуту ХАМАС відверто називає ХАМАС «одним з відділів Братів-мусульман в Палестині». На парламентських виборах в січні 2006 року ХАМАС переміг партію ФАТХ, ставши першим відділом Братів-мусульман, що отримало контроль над урядом.

Брати-мусульмани мають потужний вплив на мусульманські громади в Європі. Серед найбільш помітних Братства організаціями в регіоні є: Форум європейських мусульманських молодіжних і студентських організацій, Асоціація мусульман Великобританії, Європейська рада з фетв і досліджень, Islamische Gemeinschaft Deutschland (IGD) і Союз ісламських організацій Франції (UOIF).

© Muslim Brotherhood (MB), DiscoverTheNetworks.org

Advertisements

Tagged: ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

What’s this?

You are currently reading Брати-мусульмани. Discover The Networks at Коментарі.

meta

%d блогерам подобається це: